Завдяки яким я попала на психологічну реабілітацію, та найбільше хочу подякувати спеціалісту, яка працювала зі мною. Попала до центру я в жахливому стані, бо у мене не було ані сили, ані бажання жити далі – не бачила сенсу. Єдине, що мене тримало – це слова-наказ чоловіка, коли він йшов добровольцем, що моя місія набагато достойніша за його – це виростити і виховати наших синів. Та на все, що я була здатна – це мінімально приділити дітям свою увагу. Моє безсилля перетворило наше життя в хаос. Я повністю замкнулася в собі, ухилялася від спілкування, мене не цікавив навколишній світ, бо новини мене ранили і я не могла це витримувати. Найбільшим випробуванням стало для мене вести елементарний побут. Я хотіла лише згорнутися калачиком, щоб мене ніхто не чіпав і лежати… Завдяки підтримці консультанта та методу, за яким ми працювали, моя психіка поступово трансформувалась. Ми навчалися розглядати події, в тому числі і трагічні, під різними кутами зору. Мене заново вчили аналізувати, шукати позитивні моменти та радіти життю. Завдяки цьому я врівноважила свої емоції. В кінці кінців, я зрозуміла, що не така я вже й погана мама. Були моменти в терапії, коли мені здавалося, що я не зможу це пройти, хотілося до болю десь дітися, зникнути, але любов до дітей та воля до життя брали верх, я міцно стискала себе в кулак і проходила це.

Підсумок: тепер я не та заржавіла качеля. Ну, хоч і не нова, але змащена, тепер буду підфарбовуватися і сильніше розгойдуватися)))
Успіху Вам у Вашій справі! Центру теж хочу побажати успіху та просто бути, бо справа, якою займаються в центрі, надзвичайно важлива і її потребує дуже велика кількість людей. Ще раз величезне щире ДЯКУЮ!